НАША ІСТОРІЯ
Баглійський коксохімічний завод спочатку був призначений для збільшення випуску коксу для країни, стрімко крокуючої по шляху індустріалізації та реконструкції всього народного господарства, і отримання коксового газу, як сировини для азотно-тукового виробництва.
Історія його будівництва була тривалою і важкою.
Початок будівництва припав на 1935 рік. Велика Вітчизняна війна перервала будівництво заводу. Воно знову було відновлено в 1947 році. Проект на відновлення будівництва заводу був виконаний інститутом "ГИПРОКОКС". До середини 1952 року було закінчено будівництво основних об'єктів першої черги заводу, і 4 серпня 1952 року - отримано перший кокс на першій батареї.
Перший пусковий комплекс включав наступні об'єкти: чотири коксові батареї системи ПВР - 46 і ПВР – 51; цехи вуглепідготовчий, уловлювання хімічних продуктів коксування, ТЕЦ, допоміжні служби заводу. 1954 рік-в експлуатацію був введений цех ректифікації сирого бензолу.
У зв'язку зі збільшенням потреб в коксі для доменних печей в основному Дніпродзержинського і Криворізького металургійних заводів, а також в коксовому газі для Дніпродзержинського азотно-тукового заводу було прийнято рішення побудувати на Баглійському коксохімічному заводі ще чотири коксові батареї системи ПВР – 51 з відповідним розширенням цехів: вуглепідготовчого, уловлювання хімічних продуктів коксування, ректифікації і ТЕЦ.
Будівництво другої черги заводу було розпочато в 1954 році. У 1958 році спорудження одного з найбільших коксохімічних підприємств України було повністю завершено. Подальше розширення заводу здійснювалося за рахунок будівництва дослідно-промислової установки з виробництва діциклопентадієну (1967 р.) і цеху роданістих солей (1971 р.).
У 1956 році на заводі була створена опорна лабораторія Ухіна з підготовки вугілля до коксування. Завод був базовим підприємством для створеного при ГІПРОКОКСі КБАиМ.
У цеху ректифікації були проведені великі роботи з удосконалення технологічного процесу, оптимізації роботи колон, впровадження безперервного процесу очищення і ректифікації бензольних продуктів, освоєння процесу отримання діциклопентадієну на дослідно-промисловій установці.
На Баглейском КХЗ вперше був розроблений і впроваджений процес отримання бензолу " для синтезу "з глибоким видаленням тіофена шляхом повторного сірчанокислотного очищення бензолу "для нітрації".
Починаючи з 1974 по 1983 рік Баглейський КХЗ здійснював поставку коксу підвищеної якості на доменну піч № 9 заводу "Криворіжсталь". 26 грудня 1975 року-підприємством видана мільярдна тонна українського коксу. 1987 рік-введена в експлуатацію біохімічна установка очищення стічних вод, 1992 рік – головна підстанція ГПП 150/6 Кв, 1996 рік – котел №9 ТЕЦ. Початком реконструкції заводу послужив Капітальний ремонт коксової батареї №8, виконаний в 1985 році.
1986 і 1987 роки ознаменовані технічним переозброєнням коксових батарей № 5, 6 за проектом ГИПРОКОКСа. А 1 серпня 1987 року виведена на технічне переозброєння коксова батарея № 7. Була виконана кладка коксової батареї № 7, вежа гасіння конфузорно-диффузорного типу, рампа. Коксова батарея № 7 з 1988 року по 2004 рік перебувала в тепляку на консервації.
У 2004 році було прийнято рішення про завершення техпереоснащення комплексу КБ № 7. Перший етап був завершений в 2005 році, до складу якого входили: коксова батарея № 7, безпилова видача коксу, вугільна вежа, вентустановка подачі повітря в тунель, сатуратор №2, закриття циклу кінцевого охолодження коксового газу, ЖД ваги та ін.об'єкти. Проектна потужність коксової батареї №7 – 490,0 тис.т коксу валового 6% вологості.
У 1990 році Баглейський коксохімзавод прийняв від ДПО "Азот" на баланс вимагає реконструкції цех МЕАО. 1995 рік-завод перетворений у Відкрите акціонерне товариство ВАТ"Баглейкокс".
У період з 1992 по 1998 р.р. при зниженні поставок вугільних концентратів з метою збереження пройшли технічне переозброєння коксових батарей №5, 6, 8 і створення безпечних умов праці на них, був виведений з експлуатації пічної фонд першого блоку, який відпрацював 46 років, а в 2007 році – коксова батарея №8.
Зараз до складу підприємства входять вуглепідготовчий цех, коксовий цех у складі коксових батарей №№ 5, 6, 7 проектною потужністю 998,375 тис. т. коксу валового 6%-ної вологості, цех уловлювання (з уловлюванням і очищення коксового газу від смоли, аміаку, бензолу, відділення ректифікації сирого бензолу), цех моноэтаноламиновой очищення коксового газу від сірководню, ТЕЦ, цех по енерго - та водозабезпечення, центральна, екологічна, санітарна лабораторії, група допоміжних і обслуговуючих цехів і господарств.
Підприємство постійно працює над питаннями поліпшення використання виробничих потужностей, виконує планомірну роботу з підтримки виробництва, удосконалює технологічні процеси, технічно переоснащується, впроваджуючи інвестиційні проекти, безвідходні технології. Всі ці заходи підвищують технічний рівень виробництва, що дозволяє йому випускати конкурентоспроможну продукцію: кокс доменний і хімічні продукти коксування.
У 2012 році підприємство зустріло свій 60-річний ювілей. Всі ці роки пройшли в тісній співпраці з галузевими організаціями УНПА "УКРКОКС", УХІН, ГІПРКОКС, ДП "Коксохімстанція«, ЗАТ» Коксохіммонтаж" та іншими.
